Запитувати а не вказувати: як уряд має працювати з громадами щодо зміни клімату.
Громади і місцеві НУО краще за уряд розбираються в екологічній політиці. Тому саме громади мають очолити енергетичний перехід в Україні.
Story by Illia Yeremenko
Ukraine, Eastern Europe
Published on January 23, 2021
Reading time: 3 minutes
This story is also available in
Listen to this story:
В 2019 році в Україні пройшли двоє виборів [1] і новий уряд змінив екологічну політику в Україні. Міністерство енергетики і вугільної промисловості та Міністерство екології об’єднали в одну структуру, назвавши її «Міністерство енергетики та захисту довкілля». Далі, новий міністр енергетики і довкілля запропонував концепцію «Нової зеленої угоди» для України. [2] Я підтримую саму ідею, але, з мого досвіду роботи з органами місцевої влади, можу вас запевнити, що затвердженню такого документу має передувати значно більше обговорень з зацікавленими сторонами на всіх рівнях, зокрема на місцевому.
В 2010 році я студентом прийшов волонтерити в екологічну НУО. Моїм першим завданням було дослідити енергетичну ефективність Маневицького району, невеликої громади на півночі України. Спілкуючись з співробітниками місцевої адміністрації, я відзначив їхню високу мотивацію. Вони прагнули покращити комфорт жителів через підвищення енергетичної ефективності громадських будівель. Хоча далеко не завжди держслужбовці на стільки мотивовані, усі з ким я спілкувався дійсно хотіли покращити життя своїх співгромадян. Таке ставлення особливо характерне для малих громад, де держслужбовці представляють потреби своїх друзів і сусідів. Тому я переконаний, що в саме місцеві громади, а не центральний уряд, мають очолити «нову зелену трансформацію».
Центральна влада має це зрозуміти. В своїй роботі в ГО, я бачу національному політику з перспективи місцевих чиновників. Уряд планує на рівні країни і не радиться з громадами. Брак консультації призводить до труднощів у впровадженні політик на місцях. Наприклад, державні субсидії на оплату комунальних послуг для малозабезпечених родин нараховуються так, що це суперечить енергоефективності. Щоб мати право на субсидію, домогосподарство має спожити певний об’єм газу на рік. Якщо воно споживає менше, то втрачає субсидію. Таким чином, людям доводиться палити більше природного газу щоб отримати субсидію. Я називаю це антистимулом.
Одного дня в кафе я розмірковував з колегами як скоротити розрив між національною політикою і місцевим рівнем. Ці роздуми втілилися у найбільшу подію, яку я коли-небудь організовував: форум «Кліматичні амбіції міст», 2019 рік. Ми зібрали представників 50 органів місцевого самоврядування, включаючи мерів семи міст. На форум 21 місцева рада підписала декларацію форуму, яка закликає приділяти більше уваги змінам у громадах, зокрема в сферах зеленої енергетики і клімату. Це була найбільша і найвпливовіша подія в сфері енергетики, яку організовували українські громадські організації.
Багато учасників висловлювалися на підтримку ідеї кращої співпраці між місцевим та національним рівнями а також «нової зеленої трансформації» загалом.
Я пишався тим, чого вдалося досягти.
Будучи громадськими організаціями, ми підтримуємо органи місцевого самоврядування, які готові до дій для подолання змін клімату. Якби уряд робив так само, перейти до нової зеленої економіки вдалося б дуже швидко.
[1] Більше про вибори можна почитати тут і тут.
[2] Публікація КМУ. Завантажити концепцію можна за посиланням.
How does this story make you feel?
Talk about this Story
Subscribe to our Monthly Newsletter
Other Stories in Українська
Topic: Environment
> United States
Connecting through Food
A story by Sidra Kennedy
Food bonds people together. Studying abroad in Tecpan, Guatemala, I encounter an emphasis on home-cooked meals and local foods that I never experienced in the United States.
> Colombia
Recycling in Bogota and Moscow: An Unrecognized Necessity
A story by Juan Manuel David Rodriguez
At my home we do not see recycling only as a necessity for our society, but also as an opportunity and a way to survive. A form of surviving that in countries like Colombia, is still precarious and little understood by a particular classist society like ours, where the primary link of the productive chain, the recycler or waste collector represents for many a symbol of poverty.
> Indonesia
When Your Country is a Case Study: Being an Indonesian Environmentalist at Yale
A story by Brurce Mecca
My experience and knowledge, and the experiences of all minorities, matter, even when those perspectives feel insignificant because of all the extra effort to make people understand.
Get involved
At Correspondents of the World, we want to contribute to a better understanding of one another in a world that seems to get smaller by the day - but somehow neglects to bring people closer together as well. We think that one of the most frequent reasons for misunderstanding and unnecessarily heated debates is that we don't really understand how each of us is affected differently by global issues.
Our aim is to change that with every personal story we share.
Community Worldwide
Correspondents of the World is not just this website, but also a great community of people from all over the world. While face-to-face meetings are difficult at the moment, our Facebook Community Group is THE place to be to meet other people invested in Correspondents of the World. We are currently running a series of online-tea talks to get to know each other better.