В 2019 році в Україні пройшли двоє виборів [1] і новий уряд змінив екологічну політику в Україні. Міністерство енергетики і вугільної промисловості та Міністерство екології об’єднали в одну структуру, назвавши її «Міністерство енергетики та захисту довкілля». Далі, новий міністр енергетики і довкілля запропонував концепцію «Нової зеленої угоди» для України. [2] Я підтримую саму ідею, але, з мого досвіду роботи з органами місцевої влади, можу вас запевнити, що затвердженню такого документу має передувати значно більше обговорень з зацікавленими сторонами на всіх рівнях, зокрема на місцевому.

В 2010 році я студентом прийшов волонтерити в екологічну НУО. Моїм першим завданням було дослідити енергетичну ефективність Маневицького району, невеликої громади на півночі України. Спілкуючись з співробітниками місцевої адміністрації, я відзначив їхню високу мотивацію. Вони прагнули покращити комфорт жителів через підвищення енергетичної ефективності громадських будівель. Хоча далеко не завжди держслужбовці на стільки мотивовані, усі з ким я спілкувався дійсно хотіли покращити життя своїх співгромадян. Таке ставлення особливо характерне для малих громад, де держслужбовці представляють потреби своїх друзів і сусідів. Тому я переконаний, що в саме місцеві громади, а не центральний уряд, мають очолити «нову зелену трансформацію».

Центральна влада має це зрозуміти. В своїй роботі в ГО, я бачу національному політику з перспективи місцевих чиновників. Уряд планує на рівні країни і не радиться з громадами. Брак консультації призводить до труднощів у впровадженні політик на місцях. Наприклад, державні субсидії на оплату комунальних послуг для малозабезпечених родин нараховуються так, що це суперечить енергоефективності. Щоб мати право на субсидію, домогосподарство має спожити певний об’єм газу на рік. Якщо воно споживає менше, то втрачає субсидію. Таким чином, людям доводиться палити більше природного газу щоб отримати субсидію. Я називаю це антистимулом. 

Одного дня в кафе я розмірковував з колегами як скоротити розрив між національною політикою і місцевим рівнем. Ці роздуми втілилися у найбільшу подію, яку я коли-небудь організовував: форум «Кліматичні амбіції міст», 2019 рік. Ми зібрали представників 50 органів місцевого самоврядування, включаючи мерів семи міст. На форум 21 місцева рада підписала декларацію форуму, яка закликає приділяти більше уваги змінам у громадах, зокрема в сферах зеленої енергетики і клімату. Це була найбільша і найвпливовіша подія в сфері енергетики, яку організовували українські громадські організації.

Багато учасників висловлювалися на підтримку ідеї кращої співпраці між місцевим та національним рівнями а також «нової зеленої трансформації» загалом.

Я пишався тим, чого вдалося досягти.

Будучи громадськими організаціями, ми підтримуємо органи місцевого самоврядування, які готові до дій для подолання змін клімату. Якби уряд робив так само, перейти до нової зеленої економіки вдалося б дуже швидко.

[1] Більше про вибори можна почитати тут і тут.

[2] Публікація КМУ. Завантажити концепцію можна за посиланням.